Візити один за одним президента України Володимира Зеленського та начальника Головного управління розвідки МОУ Кирила Буданова до Бахмута, де йдуть запеклі бої, стали ударом для росіян, які підтримують злочинну агресію Кремля. Визнати, що українці, на відміну від російських "воєначальників", не відсиджуються в бункерах, деяким було важко, проте факти – річ уперта. Після цього дісталося і Путіну, і Шойгу, і Кадирову.
Ляпас по обличчю
Першим потрясінням для росіян став приїзд у фронтовий Бахмут Верховного головнокомандувача Володимира Зеленського. Президент поспілкувався із захисниками та нагородив їх напередодні свого візиту до США.
Повірити в те, що перша особа "наплювала" на безпеку і опинилася в зоні вогневої поразки, в Росії спочатку просто не могли. Численні фото та відео називали фейковими, казали, що зйомка велася під Києвом чи навіть у Харкові на території якогось заводу, прораховували час на дорогу тощо.
Російський сегмент Telegram заполонила саме версія "фейковості", вміло курована спецслужбами країни-агресора.
Те саме почалося і після повідомлення ГУР МО, що керівник української воєнної розвідки Кирило Буданов приїжджав до Бахмута, де зустрівся з розвідниками-спецпризначенцями. Однак він засвітився на кількох локаціях, у тому числі і на вулицях, а це дало можливість OSINT-розслідувачам точно визначити, де перебував Буданов. Висновок був однозначний: всього за 600 метрів від позицій росіян.
"Наші стидовиська ховаються в бункерах, а їхні ВІПи їздять до Бахмута", "Це справжнє приниження", "Ми воюємо чи граємось?" – такими були найм'якші коментарі в російському сегменті Telegram.
"Одна війна та два світи"
Те, що російські "воєначальники", на відміну від українських, вважають за краще ховатися в бункерах, але водночас піаритися на неіснуючих "небезпечних поїздках" – чиста правда.
Наприклад, міністр оборони РФ Сергій Шойгу в середині грудня "перевірив передові позиції російських підрозділів". Однак вони виявилися більш ніж за 70 кілометрів від лінії фронту.
Росіяни пригадали і Рамзану Кадирову, який раз у раз сипле погрозами, його березневий "приїзд в Україну" і фото з кулеметом на АЗС, яка в результаті виявилася бензоколонкою "РосНефти" десь у Росії.
Найбільше дісталося, звісно ж, президентові РФ Володимиру Путіну, який уже і власної тіні боїться. Понад вісім років тому він пообіцяв приїхати на окуповану частину Донецької області, проте цього так і не сталося. Зараз же він зовсім скасовує всі свої зустрічі та виступи – судячи з усього, боїться замаху.
А нещодавнє відвідування Путіним "зони спецоперації" взагалі виявилося липовим: це був штаб Південного військового округу в Ростові-на-Дону.
"Одна війна – два світи". Такий висновок зробили на одному з російських опозиційних ресурсів. І навели приклад, як Путін зустрічався з "пропагандистським смітником" того ж дня, коли Володимир Зеленський перебував у Бахмуті.
Президента РФ взагалі назвали "накачаним ботоксом на потовщених підошвах персонажем, який ховався від усіх у коронавірус, приймав гостей за комічно-довгим столом, який боїться не те що наблизитися до лінії фронту, а й навіть вийти до свого народу, зустрічі з представниками якого імітуються співробітниками ФСО".
Різниця, що й казати, колосальна: як і між президентами, так і в принципі між країнами. І лише зараз росіяни починають усвідомлювати масштаб цієї прірви.