Puзuk яgepнoї вiйнu мiж Пiвнiчнoю Kopeєю mа CША зpocmає: IO xв. moмy Bloomberg poзkpuлo cцeнapiї

Північнокорейський лідер Кім Чен Ин в кількох недавніх виступах дав зрозуміти, що зброєю для удару по Заходу буде його "заповітний меч", тобто зростаючий арсенал ядерної зброї.

Видання Bloomberg пише, що протягом майже трьох десятиліть після закінчення холодної війни три покоління Кімів, попри їх зовнішню грізність, прагнули до якихось домовленостей з США. Вони розглядали Вашингтон як імперіалістичного ворога, а також як потенційний буфер проти Росії та Китаю, яким вони не довіряли.

Але Кіми прийшли до переконання, що єдиний спосіб стримати вторгнення Південної Кореї і США це мати ядерну зброю. І вони створили його. Перше випробування відбулося в 2006 році.

Тому денуклеаризація залишається домінуючою американською метою на півострові. Вашингтон обрав політику пряників і батогів. Батоги включають все більш драконівські санкції, включаючи дев'ять пакетів, прийнятих Радою Безпеки ООН між 2006 і 2017 роками. Це примітно, тому що ці рішення приймалися за згодою Китаю і Росії постійних членів Ради, що володіють правом вето.

Вольфганг Новак, німецький політик, вважає, що єдиним способом уникнути катастрофи для обох сторін є поступове зміцнення довіри, як це робили східні і західні німці в 1970х роках, попри те, що за їх спиною стояли суперницькі наддержави. Американські пряники і батоги контрпродуктивні, наполягав він, тому що північнокорейці "не осли і не діти".

Але нинішня смертельна спіраль, сказав мені Карлін, почалася лише в 20182019 роках, під час правління Дональда Трампа. Саме тоді лідери двох країн зустрілися, спочатку в Сінгапурі, потім в Ханої і, нарешті, в демілітаризованій зоні Кореї. Спочатку здавалося, що саміт проходить добре.

"Ядерної загрози з боку Північної Кореї більше не існує", написав Трамп в Твіттері після однієї із зустрічей.

Але замість цього переговори обернулися катастрофою, яка стає зрозумілою тільки зараз. Кім прийшов до висновку, що Трамп прагне лише до денуклеаризації і фотосесії, не надаючи нічого натомість. Карлін вважає, що Кім був принижений і відчував, що втратив обличчя. Він вирішив, що американці завжди будуть прагнути усунути його.

Кім почав створювати ядерні бомби та ракети швидше, ніж будьколи. Тепер він вважає, що зможе вести переговори з Вашингтоном тільки тоді, коли його ракети зможуть досягати США.

За оцінками Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, у Кіма було 30 ядерних боєголовок і достатньо плутонію і урану для створення ще 70. Більшість з цих бомб у багато разів могутніше тих, що були скинуті на Хіросіму і Нагасакі. Серед них є навіть термоядерна воднева бомба.

Для доставки цих боєголовок Північна Корея випробовує безліч видів ракет. Одні запускаються з суші, інші з підводних човнів або з підводних безпілотників. Одні ближнього радіусу дії, інші міжконтинентальні. Деякі з них є гіперзвуковими планерами, здатними ухилятися від ППО, а найновіші використовують тверде паливо, що дозволяє запускати їх швидко і приховано.

Окрім "стратегічних" боєголовок, призначених для знищення цілих міст Південної Кореї, Японії чи США, Кім також додає "тактичні" бомби, призначені для запуску на менші відстані, щоб виграти битви на ранніх стадіях війни. Він також прийняв нову доктрину схожу на російську, згідно з якою ці ядерні бомби можуть бути використані превентивно, у відповідь на будьяку передбачувану ядерну або звичайну атаку, або просто для "захоплення ініціативи" в конфлікті.

Його логіка проста. Кім знає, що звичайні армії США та їх союзників набагато перевершують його власні, і що в неядерній війні він швидко програє. На його думку, єдиний спосіб вижити в разі нападу це негайно перейти до тактичного ядерного удару. Якщо США дадуть відповідь добром на добро, він все одно загине. Але велика ймовірність, що США цього не зроблять, тому що знають, що Пхеньян здатний завдати удару у відповідь, і тоді весь Корейський півострів, а можливо, Японія і частина США зникнуть. Вашингтон може прогавити. І в цьому сценарії Кім виграє.

Така можливість є результатом сюрреалістичної психології та теорії ігор, що лежать в основі стратегічних розрахунків, які проводять такі вчені, як Лорен Сукін з Лондонської школи економіки та Еббі Фанло зі Стенфордського університету. Коли стикаються країни з однаковими ядерними арсеналами, перспектива взаємного гарантованого знищення стримує обидві сторони. Але в різко асиметричному протистоянні, такому як війна між Північною Кореєю і США, на їхню думку, слабшій країні з самого початку "більше нічого втрачати; вона вже налаштована на максимум або на провал".

Кілька подій посилили конфронтацію. Президент Південної Кореї Юн Сук Йоль під час своєї передвиборної кампанії натякнув, що він розгляне можливість нанесення превентивного удару по Півночі і "ланцюжка вбивств", щоб знищити режим. Це тільки посилило параною Кіма і його готовність зіграти на випередження. Будьякий американопівденнокорейський маневр може спровокувати його.

Більше того, колишні вороги Кіма в Москві та Пекіні стали його фактичними союзниками проти США. Північна Корея постачає російським ракети і боєприпаси для війни з Україною, отримуючи натомість технологічну допомогу і продовольство. І вона витримує західні санкції, торгуючи з Китаєм. У Раді Безпеки ООН Китай і Росія сьогодні прикривають Північну Корею. У Кіма є підстави вважати себе частиною "осі", яка може протистояти США.

Контраргументом проти найгіршого сценарію, описаного Карліном і Хеккером, є те, що Кім може просто брязкати шаблею в сезон виборів в США в надії, що Трамп переможе в листопаді і повернеться до самітів, на цей раз з більш вигідною угодою. Карлін вважає, що це малоймовірно, тому що травма від Ханойського саміту з Трампом це те, що зробило його таким параноїком.