Росіянам не вдалося захопити, ані Сєвєродонецьк, ані усю Луганську область, ані оточити Лисичанськ. Ні до 10 червня, як вони прагнули, ні до 210го їм це теж не вдасться.
Так, окупантам ще вдається захоплювати маленькі шматочки української землі, буквально вигризаючи їх в нас, випалюючи все вогнем та просуваючись вперед зі швидкістю приреченої черепахи.
Так, в них досі більше техніки, снарядів, літаків. Так, в них ще залишилась достатня кількість живої сили, яку ще треба перемолоти.
Але, судячи з перехватів розмов, вже ніхто з них не прагне наступати на Київ та штурмувати Львів. Єдина їх мета – це вижити, та звалити якомога швидше.
Ми ж мріємо про звільнення усій нашої землі – звідси, від Донбасу, через Південь до самого мису Фіолент у Криму.
Ми обов’язково будемо там, як би нам не було зараз важко. Тому що ми українці, а це значить – незламні!