Днями американська газета Wall Street Journal написала, що на саміті Північноатлантичного альянсу у Вільнюсі в липні цього року про вступ України до НАТО мова не йтиме, натомість буде оголошено про створення Ради НАТО – Україна, плюс США планують запропонувати Україні модель гарантій безпеки на прикладі тієї, що у них діє з Ізраїлем.
Згодом звідусіль посипались заяви європейських чиновників про так званий "Київський договір", який має забезпечити Україні гарантії безпеки до вступу в НАТО. Зокрема, про це вже прямо висловились президент Польщі Анджей Дуда і МЗС Франції, а канцлер Німеччини Олаф Шольц натякнув, що оскільки вступ України в НАТО найближчим часом неможливий, то треба придумати для неї якісь гарантії безпеки.
Важливо, що саме так і наголошується: гарантії безпеки не замість вступу в НАТО, а на період до цього вступу. Мовляв, у НАТО не проти бачити Україну у своєму складі, але водночас там не хочуть навіть формально фігурувати учасниками війни проти Росії (стаття 5 договору Північноатлантичного альянсу передбачає, що агресія проти одного члена НАТО вважається агресією проти усіх його членів і викликає відповідь усіх держав – членів Альянсу).
З іншого боку, це свідчить про те, що країни західної демократії не хочуть втрачати Україну як форпост між собою та країноютерористом Росією і готові платити за відсутність російських танків біля своїх східних кордонів. Зокрема, грошима. Приклад Ізраїлю згадується не дарма – ситуації й справді дуже схожі: "Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісів".
Досвід Ізраїлю
Ізраїль перебуває у стані постійного неспровокованого військового конфлікту із сусідніми країнами. Під час цього конфлікту бувають періоди різної інтенсивності – від гарячих фаз до певного заморожування, однак ризики для безпеки Ізраїлю залишаються на порядку денному завжди. Водночас Ізраїль не є членом НАТО, хоч цілком міг би бути – якби не той самий військовий конфлікт.
У такій ситуації міжнародні гарантії безпеки є без перебільшення гарантом виживання держави як такої. І Ізраїль такі гарантії отримав від Вашингтона – у вигляді статусу основного союзника США поза НАТО і безповоротної фінансової допомоги, спрямованої на сектор оборони і безпеки. Ця допомога США Ізраїлю викладена в 10річних угодах, остання з яких була підписана у 2016 році. Згідно з нею Вашингтон зобов'язується субсидіювати Єрусалим на 38 млрд доларів військової допомоги в період з 2019 по 2028 рік.
Що за угода між США та Ізраїлем
Суть угоди між Вашингтоном і Єрусалимом (тоді ще ТельАвівом) описана в Десятирічному меморандумі про взаєморозуміння між США та Ізраїлем, текст якого оприлюднено на сайті посольства США в Ізраїлі.
Згідно з умовами цього Меморандуму, Сполучені Штати протягом наступних десяти років щороку субсидіюватимуть Ізраїль на суму 3,3 млрд доларів США іноземного військового фінансування плюс 500 млн доларів США для спільних програм протиракетної оборони. Це дасть змогу Ізраїлю придбати у Сполучених Штатів додаткові передові засоби оборони, що у підсумку посилить його безпеку та зміцнить двосторонні відносини між державами.
Також у Меморандумі можна знайти слова на адресу Ізраїлю, які протягом останніх двох років дедалі частіше звучать на адресу України. Наприклад: "Сполучені Штати беззастережно підтверджують право Ізраїлю на самооборону, і цей Меморандум про взаєморозуміння є конкретною демонстрацією нашої відданості здатності Ізраїлю захищати себе за допомогою якісної військової переваги над усіма потенційними супротивниками в регіоні".
Чого очікувати Україні
Враховуючи досвід Ізраїлю і відносини, які склалися між Україною і західними партнерами протягом 20222023 років, можна припустити, що цей "Київський договір" буде не двостороннім, а багатостороннім. Водночас він, найімовірніше, зберігатиме базові принципи ізраїльської угоди: партнери щороку виділятимуть певну суму коштів, на які Київ зможе придбати у них ту чи іншу військову техніку, зброю чи боєприпаси. Наприклад, за гроші, які виділять Німеччина, Франція і США, Україна зможе придбати потрібне озброєння, відповідно, у тих самих країн. Або це буде низка окремих двосторонніх договорів, що суті не змінює.
Враховуючи тенденції, які проглядаються протягом останнього часу, можна припустити, що йтиметься не лише про закупівлю озброєння, а й про спільне його виготовлення на території України. І йдеться не лише про боєприпаси. Так, німецький концерн Rheinmetall, який на початку травня 2023 року створив спільне підприємство з "Укроборонпромом", планує вже найближчим часом розпочати в Україні виробництво бронетранспортерів Fuchs, а у перспективі – танків Panter та БМП Lynx нового покоління. Також британська преса писала про інтерес Лондона до створення спільних підприємств, які б виробляли в Україні озброєння і військову техніку за ліцензією. Для України такий варіант був би більш вигідним, адже крім самого озброєння передбачав би нові робочі місця.
Що стосується асортименту озброєнь, які закуповуватиме Київ на виділені кошти, то передусім йтиметься про засоби протиповітряної і протиракетної оборони, адже небо над Україною, попри певні помітні успіхи, ще далеко не закрите – а це безпека цивільних громадян. Також у пріоритеті будуть бойова авіація, ракети дальнього радіусу дії, боєприпаси і бронетехніка.
Водночас залишається відкритим питання: що буде з форматом "Рамштайн" після підписання цього "Київського договору"? Новий договір безпеки діятиме паралельно як проєкт довготривалої роботи на перспективу чи замінить собою нинішній формат військової допомоги Україні?