Мaйжe нixmo нe звepнyв yвary нa цю нegiльнy нoвuнy, a нacnpaвgi цe вeлuчeзнa nepeмorа Уkpaїнu: "nymiнy зaлuшaєmьcя лuшe..."

19 січня спочатку Європарламент ухвалив, а згодом і Парламентська асамблея Ради Європи підтримала резолюцію про створення спеціального трибуналу для вищого керівництва Росії, зокрема для президента Володимира Путіна, за злочини та агресію проти українців. За документ проголосували 427 євродепутатів, проти – 19, утрималися – 33. У резолюції йдеться також про притягнення до відповідальності президента Республіки Білорусь Олександра Лукашенка та керівництва Білорусі як держави, з території та за підтримки якої Росія веде війну проти України. Місцем проведення трибуналу пропонується нідерландська Гаага, де розташовані відомі міжнародні правові фундації – Міжнародний суд ООН та Міжнародний кримінальний суд.

Європа і США активно розроблюють механізми створення трибуналу і відшкодування збитків Україні

Тим часом Голос Америки наводить слова заступниці Державного секретаря США з політичних питань Вікторії Нуланд, яка повідомила про те, що ведеться робота зі збору доказів воєнних злочинів російської окупаційної армії на території України та розроблення механізмів притягнення винних до відповідальності. Також підготовча робота зі створення трибуналу ведеться по лінії міністрів юстиції країн ЄС, які прагнуть надати цьому міжнародний резонанс. Зокрема, на думку бельгійського міністра юстиції Вінсент ван Квікборна "...акти агресії мають бути засуджені не лише європейськими країнами або США, а й більшістю країн... в Африці, Латинській Америці та інших місцях".

Також, на думку міжнародних експертів, напади на громадянську інфраструктуру України, включно з енергетичними об'єктами, можна визнати воєнними злочинами. Тому ЄС розглядає можливість використання російських активів, заморожених відповідно до санкцій для відшкодування фінансових збитків Україні.

Трибунал із засудження російської агресії може стати аналогом Нюрнберзького процесу

Варто відзначити також, що ідею трибуналу активно почала підтримувати Німеччина, яка донедавна старанно уникала занадто провокативної риторики в бік Кремля. Так, голова МЗС ФРН Анналена Бербок зазначила, що притягнути російське керівництво до відповідальності в межах Міжнародного кримінального суду фактично неможливо, оскільки Росія не визнає юрисдикцію цього суду, а Рада Безпеки ООН не зможе наділити суд такими повноваженнями, оскільки Росія має в Радбезі право вето. Тому створення саме "спеціального трибуналу" дозволить обійти ці юридичні перешкоди. "Путін тепер повинен знати, що його агресія не залишиться без наслідків", наголосила у своєму виступу голова німецького дипломатичного корпусу.

А на думку колишнього спецпредставника США в Україні Курта Волкера, створення "одноразового" трибуналу саме стосовно війни в Україні на кшталт Нюрнберзького може бути виходом з існуючих юридичних колізій. Саме аналогії із Нюрнберзьким процесом мають довести всьому світу неприпустимість злочинних війн як у XXI столітті, так і в майбутньому.

Притягнення Путіна до міжнародної кримінальної відповідальності: основні варіанти реалізації такого сценарію

Однак більш ніж очевидно, що фізично притягти вище керівництво Росії до суду можна лише в разі повалення путінського режиму, чого зараз поки що не спостерігається. Проте є різні варіанти реалізації ідеї трибуналу, адже західний світ твердо стоїть на тому принципі, що злочинна війна обов’язково має бути засуджена. В першому випадку можна припускати, що загроза створення трибуналу є фактором тиску на путінський режим з метою скорішого припинення війни. В такому разі засудження агресії може відбутися після смерті Путіна, через деякий час. Другим варіантом є заочне засудження Путіна, Лукашенка, Шойгу та багатьох інших, винних у російській агресії проти України. Ця подія може мати всесвітній резонанс і негативно позначиться на іміджі Росії в країнах, що віддалені від подій в Україні – Індія, Китай, Латинська Америка тощо.

Третій варіант пояснення активізації дискусій щодо створення міжнародного трибуналу полягає в тому, що колективний Захід подає наполегливі сигнали російським політичним і економічним елітам щодо токсичності путінського режиму, принаймні його силової верхівки. Інакше кажучи, це достатньо прозорі натяки на припинення війни в Україні, а головне – усунення Володимира Путіна та його активних прибічників від влади в обмін на західну підтримку і навіть суттєве послаблення економічних санкцій. У разі такого сценарію припускається, що Путін, побоюючись, що оточення видасть його західному трибуналу, може інсценувати власну смерть або повторити безславний шлях Януковича, а саме – завчасно покинути Росію і переховуватись в Ірані або Китаї.

У такому разі можливе заочне засудження путінської агресії, адже нова влада в Росії буде старанно відмежовуватись від усіх зв’язків зі злочинним режимом. Можна навіть припустити, що більше шансів опинитися на лаві підсудних буде в Олександра Лукашенка, адже його переховувати у себе мало хто забажає, хіба що Північна Корея.

Отже, активізація процесів створення міжнародного трибуналу та перехід до постачання Україні наступальної зброї західних зразків означає ставку Європи та США на поразку путінського режиму у розв’язаній ним війні та неминучості покарання за це, навіть якщо це буде заочно або після смерті самого Путіна.