Нувсьо. Тепер кримчани "взують" всіх. Бачили який подарунок підготував Путін півострову на Новий Рік ?

 Однак є два способи зменшити її гостроту, а також два "бонуси" для України.

Пересічні росіяни повинні нести колективну відповідальність за агресію їхньої держави щодо України. А "Кримської платформи" буде недостатньо, щоб звільнити півострів – потрібні реальні економічні кроки з боку Києва.

Про це в бліцінтерв’ю OBOZREVATEL розповів доктор юридичних наук, експостійний представник президента України в АР Крим Борис Бабін.

– Президент Зеленський нещодавно заявив, що в разі наступу РФ із території окупованого Криму, в Україні буде оголошено загальну мобілізацію. Як ви оцінюєте небезпеку такого наступу?

– Якщо про такі кроки каже Верховний головнокомандувач, якщо про такі кроки кажуть вітчизняні й іноземні експерти, то, можливо, вони мають підстави для публічного обговорення цього.

Я б наразі не оцінював глибину цих ризиків, але якщо вони існують, головне – зосередитися на підготовці реагування на провокації, можливий тиск, шантаж, підкуп, погрози. Росія може як готувати якісь дії, так і залякувати нас.

– Залякувати чим?

– Наприклад, запускати інформацію про те, що вони готують широкомасштабні дії. Можливо, лякати санкціями, новими обмеженнями, ескалацією бойових дій на сході України.

Також ми чули заяви окупаційної влади в Криму про те, що вони нібито конфісковуватимуть українську власність у відповідних набувачів. Зважаючи на те, що є значна кількість потужного бізнесу, який впливає на керівництво, і високопосадовців, у яких є нерухомість у Криму, особисто для кожного з них це буде болісно.

– Щоб розв'язати проблему з забезпеченням Криму прісною водою, окупаційна влада вже випробувала буріння свердловин, запланувала організувати опріснення морської води та створення штучних опадів. Поки що жодних позитивних результатів. На вашу думку, чи будуть вони шукати нові способи чи посилювати тиск на Україну, щоб відновити постачання води ПівнічноКримським каналом?

– У них є варіанти зниження напруженості ситуації. Перший і головний – це припинення штучного переселення в Крим росіян. Якщо ви переселили пів мільйона осіб, очевидно, що це збільшує навантаження на мережі.

Другий – наведення ладу в системах водорозподілу. Наразі там втрачаються величезні водні ресурси, близько 50% води. Але це реальні гроші, це необхідність інвестицій, і навряд чи Росія піде на це.

На сьогодні ми бачимо, що основні дії в Криму щодо пошуку води зводяться до військових заходів. Силами власного міністерства оборони, військових працівників, тобто безкоштовної робочої сили, бурять свердловини. Скажемо прямо – методи Стародавнього Єгипту. На більше вони не здатні.

Це може трохи зняти напругу в Севастополі і Сімферополі. На решті території вони не докладатимуть істотних зусиль для водозабезпечення.

Щодо опріснення – звісно, вони можуть поставити опріснювальні установки. Але є кілька викликів. Перший – технології, другий – дуже висока собівартість отриманої води, третій – висока ціна для всього людства, бо внаслідок опріснення виникає розсіл, який треба кудись скидати. Вони відкрито заявляють, що скидатимуть його в море. Це буде екологічна катастрофа.

Штучні опади – важко коментувати серйозно. Це піар. Тут є декілька факторів. Щоб робити штучні опади, використовують хімічні сполуки, які розпиляються. І вони не такі вже й безпечні. Це не дуже добре для населення, яке таку воду буде вживати. Друге – штучні опади можуть призводити до селевих потоків у горах, зміни русел і подібних речей.

– Що далі, який ваш прогноз на 2021 рік щодо проблеми питної води в Криму?

– Далі все буде приблизно так само. Незалежно від рівня опадів наступного року, водосховища не зможуть наповнити до нормального рівня, бо вони критично виснажені. Це виклик. Дефіцит води буде хронічним явищем.

Водночас для нас це означає дві позитивні речі. Перше – це обмеження переселення в Крим колонізаторів. Для росіян буде менше підстав приїжджати в Крим – добровільно чи примусово. Це головний плюс.

Другий плюс – скорочення можливостей для мілітаризації півострова, для розбудови військової інфраструктури, зокрема ядерної. Нестача води зупиняє всі їхні плани.

– Згідно з даними соцопитувань російського "Левадацентру", кількість громадян РФ, що пишаються окупацією Криму, знизилася до 30%. Водночас ця подія залишається однією з трьох, якими пишаються росіяни. Україна для них на другому місці після США в списку ворожих. Чи вважаєте ви, що такий настрій росіян є однією з причин, чому Крим важко деокупувати?

– Загалом за будьяких обставин дуже наївно сподіватися, що такі речі робляться добровільно.

Є така категорія – колективна відповідальність. Коли хтось із росіян питає, а чому проти Росії такі санкції, чому такі покарання, я хочу сказати: шановні, це ваша поведінка, а не лише поведінка посадових осіб. Ви не можете сказати, що хтось щось зробив. Ви це підтримували. Тому негативні наслідки поширюються й на вас.

Така позиція дає нам право вимагати колективного покарання – покарання і посадовців, і держави.

– Отож, можливо, варто не стільки розбиратися з Путіним щодо повернення Криму, скільки працювати зі свідомістю пересічних росіян?

– Ні. Це абсолютно безперспективно. Ви можете говорити що завгодно керівництву чи населенню, але ніхто на це не погодиться. Крапка. Такі речі повертають тільки примусово.

Росія свого часу хотіла виводити війська з Німеччини, вона хотіла віддати Німеччину? Росіяни це підтримували? Можливо, ні. Але так сталося, і це довелось зробити. Так само й тут.

– Ваш прогноз – коли Крим повернеться до складу України?

– Він повернеться через певний час після того, як ми почнемо над цим працювати. Якщо ми ще не розпочали це робити, то навряд чи слід чекати, що це відбудеться.

Зараз у нас триває фаза заперечення. Ми робимо заяви, ми робимо політичноюридичні кроки – це правильно. Але я поки що не бачу реальних дій. Коли вони відбудуться, тоді можна буде включати цей калькулятор.

– "Кримська платформа" не є такою реальною дією?

– Це правильно, це важливо. Але це приклад фази заперечення. Що буде винесено на "Кримську платформу"? Найімовірніше, саме політика невизнання замаху на анексію. Ми маємо протидіяти Росії, яка проводить політику визнання "возз’єднання" Криму.

Друге – це збереження санкцій. Це також може буде винесене на "Кримську платформу" як засіб посилення тиску. Я не знаю, що буде ще.

– "Кримська платформа" не наближає нас до повернення Криму?

– "Кримська платформа" віддаляє Росію від виконання свого завдання – завершення анексії, тобто її визнання.

Це змагання двох гравців, і важливо не відставати в цьому змаганні. Вкрай важливо. Але чи наблизить це деокупацію – вже інше питання, бо для цього потрібні реальні кроки.

Почнімо з найпростішого. У нас досі діє закон про вільну економічну зону в Криму. Фактично цим законом ми сприяємо Росії в економічному забезпеченні Криму. Допоки цей закон діє, будьякі розмови про деокупацію є розмовами.

У нас є бенефіціари, які мають у Криму величезний бізнес, і їх ніхто не чіпає. Допоки це буде – всі розмови про деокупацію є розмовами. Економіка – це війна, війна – це економіка. Поки ми дозволяємо потужним українським бізнесменам мати в Криму потужні статки, це все залишатиметься лише риторикою.