Зaбepimь цe y нux нeraйнo... Baшi дimu y cmpaшнiй нeбeзneцi. Hoвa зapaзa зaxonлює Уkpaїнy

"У грі дитина відточує актуальні навички, отримує задоволення від взаємодії з однолітками. Крім того, у разі будьяких психотравмувальних подій вона має можливість так відреагувати на негативні емоції", – розповів OBOZREVATEL Максим Жидко.

А ось для підлітків, каже експерт, "Гра в кальмара" може стати частиною стихійного чи спеціально організованого обряду ініціації.

Батькам психологпсихотерапевт радить налагоджувати близькі, довірчі, чесні стосунки з дітьми. Тоді дитина, навіть якщо побачить серіал, з усіма питаннями піде до мами та/або тата як найвищого авторитета.

І коли вона з такими запитаннями прийде, не варто залякувати незрозумілими віддаленими наслідками, а чесно і прямо поговорити про цивілізованість, цінність людського життя, смерть, вибір, який ми щодня робимо між добром і злом.

Якщо таких стосунків у сім'ї немає, дитина прислухатиметься до думки людей із соцмереж, наприклад. "Тоді вона може стати жертвою маніпуляцій, зокрема злочинних", – зазначає Максим Жидко.

Дитяча психологиня Олена Шамрай вважає, що "Гра в кальмара" – це питання безпеки у соцмережах, батьківського контролю, розвитку критичного мислення. Вона зазначає, що такий контент, звісно, негативно впливає на дітей. Але не всіх дітей приваблюють такі ігри.

"Якщо є потяг до агресивної поведінки, привід знайдеться. Це виняткова ситуація, тому треба розбиратися, що коїться із сином чи дочкою", – розповіла психологиня "Освіторії".

За її словами, діти 910 років за допомогою таких ігор хочуть самоствердитися серед однолітків, відчути себе дорослими – якщо це той випадок, то турбуватися нема про що. А те, що імітують саме розваги із "Гри кальмара", природно, оскільки шоу дуже популярне.

А от якщо наслідують небезпечні ігри молодші школярі, батькам варто переконатися, що все гаразд. Можливо, дитина потребує уваги та спільного дозвілля.

У Луцьку зняли, як діти приблизно 78 років наслідують одну із серіальних ігор

"Звісно, школярам потрібні не заборони, а цифрова компетентність, вміння орієнтуватися на безпечний контент. Тоді жодна гра не лякатиме батьків та вчителів", – зазначила психологиня.

Велика Британія

Докторка Ніхара Краус, психологиня і засновниця благодійної організації з охорони психічного здоров'я молоді STEM4 у Лондоні, наголошує, що образи насильства можуть підвищити терпимість дітей до насильства та змінити їхнє розуміння прийнятної поведінки.

За її словами, психологічні наслідки перегляду образів насильства досліджуються із 70х років. І висновок такого дослідження полягає в тому, що в результаті це знижує здатність дітей і молодих людей розуміти людські стосунки та впливає на поведінку.

І що більш реалістичне насильство, наприклад, якщо воно пов'язане з грою, в яку вони грають, або з ситуацією, з якою вони знайомі, то вища ймовірність, що вони ототожнять себе з ним і побачать, що воно може бути застосоване.

"Так само, якщо насильство зображується як "ціль виправдовує засоби", тоді насильство стає прийнятною і "розумною" стратегією для використання", – зазначила лікарка у коментарі Metro.co.uk.

На думку іншої психологині з Лондона, Сандри Вітлі, перегляд серіалу може зашкодити "соціальному та емоційному розвитку" дітей, якщо вони подивляться його в ранньому віці. На думку психолога, "Гра в кальмара" може спонукати їх бути байдужими до чужих проблем, стояти осторонь, не допомагати одноліткам.

"Це може викликати у них запитання: чому їм ніхто не допомагає? Очевидно, що в серіалі є послання, які ми дійсно не хочемо, щоб наші діти брали до уваги", – зазначила Сандра Вітлі в коментарі Daily Star.

Франція

Серіал настільки жорстокий, що психологиня Надя Ганьє радить батькам – якщо дитина подивилася шоу, їй потрібно відновитися.

"Можна продовжити час відходу до сну або залишити двері у вашу кімнату (кімнату батьків. – Ред.) відчиненими", – сказала психологиня виданню Naître et grandir.

Варто також заспокоїти дитину, підтримати, поговорити, що її турбує чи змушує почуватися некомфортно. І навіть якщо дитина не говорила про "Гру в кальмара", тему варто порушити.

"Як правило, краще почекати, поки дитина сама розповість про чутливу тему чи таку, що викликає занепокоєння, – визнає Надя Ганьє. – Але в цьому випадку... я рекомендую поговорити про серіал, не надто емоційно і не засмучуючись".

Вона радить раціонально обговорити з дитиною, що вона знає про "Гру в кальмара" і чи впливає шоу на неї. Якщо дитина не знає, на цьому можна закінчити розмову. А якщо знає або їй цікаво, варто розпитати – що саме їй відомо, чи є у неї якісь запитання. На думку психологині, не потрібно "ні спрощувати, ні драматизувати" всю історію із серіалом та дітьми.

"Наша роль як батьків – контролювати використання екранного часу і забороняти перегляд серіалів, не призначених для дітей. А якщо дитина вже подивилася, допоможіть їй розвинути критичний погляд на шоу, нагадавши їй, наприклад, що це вигадка. Це теж наша роль як батьків", – зазначає психологиня.

Італія

Клінічна психологиня, психотерапевтка, кандидатка динамічної, клінічної та вікової психології Маура Манка зазначає, що такий контент, як серіал "Гра в кальмара", багато років тому в деяких дітей викликав би дуже сильну емоційну реакцію, аж до травми – оскільки вони не зазнавали "бомбардування" постійними агресивними стимулами.

Але тепер, коли є багато гаджетів і доступний інтернет, а батьки часто контролюють, що дивляться і у що грають діти, – їхня чутливість до насильства знизилася.

"Справжня проблема в тому, що діти та підлітки тепер звикли до насильства, їх більше не зачіпає цей тип образів, тому що вони знають їх із раннього віку", – пише психологиня у блозі на Italian Tech.

Маура Манка каже, що розуміти кордони, розрізняти, що правильно, а що погано, що жорстоко, а що смішно, люди вчаться чи принаймні повинні вчитися в пізньому підлітковому віці.

"Ми повинні працювати над мораллю, совістю, над навичками взаємин, тому що проблема полягає у фільтрі, а фільтр дітей створюється дорослими. Щоб протиставити все це, необхідно постійно і безперервно працювати, тому що те, що спричиняє біль, не можна розглядати як розвагу. Дітей треба захищати, як і підлітків", – закликає психологиня.

Вона також зазначила, що наслідування ігор із серіалу – це природна реакція дітей, оскільки так вони навчаються.

"Ми не можемо прибрати їх із цього суспільства і перенести на іншу планету, але ми можемо дати їм межі та цінності, стримування, узгодженість та стабільність, яких сьогодні бракує у суспільстві, заснованому на надмірній конкуренції, на піднесенні та екстремізмі", – наголосила Маура Манка.

США

Лікарі американського Інституту дитячого розуму – некомерційної організації, яка займається проблемами психічного здоров'я дітей, – рекомендують не дивитися "Гру в кальмара" щонайменше до пізнього підліткового віку. Незалежно від того, чи батьки дивляться разом із ними.

"Рівень насильства жахає – більше, ніж у більшості шоу. Це фестиваль вбивств, який передбачає, що з більш ніж 400 учасників виживе лише один", – сказав у коментарі CNN Девід Андерсон, керівник шкільних та громадських програм Інституту дитячого розуму.

Деймон Корб, поведінковий педіатр і директор клініки Центру розвитку розуму в ЛосГатосі, штат Каліфорнія, вважає – серіал не варто дивитися дітям молодшим за 16 років.

"Це невиправдана жорстокість, і ці сцени можуть знизити чутливість людей до насильства. Діти особливо вразливі", – зазначив Деймон Корб у коментарі The Washington Post.

Експерт додав, що у дітей дуже розвинена уява, і вони творчо використовують її у грі та навчанні. Тому їм не обов'язково дивитися серіал, щоб "легко відчути феномен попкультури".

"У мене було кілька пацієнтів, яким снилися кошмари про Five Nights at Freddy's (комп'ютерна гра у жанрі хорор. – Ред.), незважаючи на те, що вони бачили лише зображення в інтернеті або не бачили навіть їх", – розповів педіатр.

Катар

Старший клінічний психолог в Інституті розуму Катару Мохамед Хеді Мабрук теж вважає "Гру в кальмара" небезпечним серіалом для дітей. В інтерв'ю Doha News порадив батькам намагатися тримати гаджети у спільних приміщеннях будинку, щоб вони могли краще контролювати їхнє використання дітьми. Він також запропонував школам проводити заняття із соціальної та особистої освіти (PHSE), пов'язані з використанням інтернету.

"У школах варто проводити заняття з емоційного усвідомлення, щоб навчати дітей та підлітків тому, як справлятися з негативними емоціями, а також тому, як контент, що ми споживаємо, впливає на наш емоційний стан", – зазначив він.

Психолог також вважає, що школи та батьки мають підтримувати міцний зв'язок. Завдяки цьому в них буде достатньо часу та ресурсів, щоб швидко впоратися із ситуацією – якщо діти наслідуватимуть небезпечні ігри із серіалу. І, крім того, залучати до співпраці психологів.

"Шукайте ознаки та тригери страхів або занепокоєння, такі як безсоння, нічні жахіття та нічне нетримання сечі, плач або розмови про страх, і реагуйте на ситуацію відповідно", – порадив Мохамед Хеді Мабрук.

Австралія

Роуз Канталі, голова відділення Австралійської батьківської ради штату Новий Південний Уельс і дитяча психологиня, не дивилася серіал, але чула про насильство в ньому.

"Турбує те, що діти "приносять" серіал на ігровий майданчик... Ця віртуальна гра дуже вражає їх, вони починають приміряти на себе образи персонажів й імітувати те, що вони роблять", – зазначила психологиня у коментарі The Sydney Morning Gerald.

Діти дуже вразливі, каже Роуз Канталі, і в цих іграх про них іноді не бачать різниці між віртуальним і реальним.

"Я б порадила батькам дивитися будьяке шоу, яке дивляться діти, це обов'язково. І звести до мінімуму будьякі серіали, які пропагують надмірне насильство і де діти можуть легко брати участь у персонажах та іграх", – порадила психологиня.

Про сюжет "Гри в кальмара"

Головний герой – чоловік на ім'я Сон Гі Хун. Він ігроман, розлучений, живе з мамою і іноді підробляє таксистом. У Сон Гі Хуна є дочка, у неї саме день народження – про що йому нагадує мати і дає трохи грошей, щоб той міг відсвяткувати з дівчинкою. Він вважає, що цього мало, і краде банківську картку матері, з якої він знімає ще грошей.

З грошима Сон Гі Хун вирушає на перегони. У результаті виграє, але за ним приходять кредитори, яким він винен багато грошей. Чоловік міг хоч частково розрахуватися, але доки він намагався втекти, його обікрали. Сон Гі Хуна б'ють і дають термін повернути усі борги.

Все змінює зустріч у метро. Дорогою додому Сон Гі Хун грає у дитячу гру з незнайомцем на ляпаси та гроші. Чоловік у результаті виграє та отримує від незнайомця візитівку на випадок, якщо захоче ще "пограти".

Сон Гі Хун захотів, оскільки проблеми із грошима нікуди не поділися. Він дзвонить і потім приїжджає у вказане місце. Він сідає у фургон і його присипляють. Так він став учасником небезпечного турніру – як і ще 455 його "колег" по боргах. Усі вони – люди, які вже дійшли до того ступеня розпачу, щоб погоджуватися на сумнівні пропозиції заради грошей.

Усі 456 осіб повинні брати участь у дитячих іграх за дорослими та жорстокими правилами. Хто програв – вмирає, хто виграв – отримує гроші. Коли зі змагання вибуває один гравець, розмір призу збільшується на 100 млн вон (понад $85 тис). Його загальна сума – 45,6 млрд вон (близько $38,5 млн). Ось тільки залишитися людиною виявляється набагато складніше, ніж вижити і перемогти.