Багато батьків незадоволені тим, що в такому разі їхній дитині в 9 класі доведеться не ходити пішки до школи в сусідньому дворі, а їздити в інший район міста до ліцею. Найгірше для дітей із сіл і районів – там ліцей узагалі може бути розташований за 1020 км від дому.
Незадоволені й педагоги. Особливо ті, хто викладає як у середній, так і в старшій школі. "Якщо не буде 1011 класів, то в нас можуть скоротити вчителів історії, української мови та літератури, математики. Адже кількість годин серйозно скоротиться, а ліцеїв набагато менше і всіх туди не візьмуть. Єдиний вихід – братися до репетиторства", – зітхає вчителька української мови столичної школи Леся Петрівна.
Співзасновниця громадської організації "Батьки SOS" Олена Бондаренко каже, що процес переходу школи на нову систему має закінчитися 2024 року. А ось міняти свідомість суспільства, зокрема батьків, доведеться ще років десять.
"У нас у суспільстві звикли: відвів дитину в садок у своєму мікрорайоні, тут вона повинна і школу закінчити, і ще й у виші відучитися. Тоді як в інших цивілізованих країнах діти йдуть за вивченням предмета, а не за колективом. Там змінюють школи, змінюють класних керівників, щоб не було застою, щоб діти звикали спілкуватися з різними людьми й вивчати предмети. А в нас заміна директора школи або класного керівника – подія світового значення", – каже Бондаренко.
В Україні створення ліцеїв уже почалося й діє рікдва в деяких містах. Наприклад, у Кременчуці залишилося всього 10 шкіл, де ще є старші класи. Але навіть не в усіх із них можуть набрати учнів.
"Справді, розподіл відбуватиметься в такий спосіб. У початковій школі всі діти здобувають загальну однакову освіту, вона має бути доступною, а школи повинні перебувати поруч із будинком. У середній школі вже будуть кілька предметів за вибором. А в старшій школі та ліцеях має бути поглиблене вивчення якихось предметів, адже діти готуються до вступу у заклади вищої освіти. Тут потрібно вивчати думку дітей і батьків свого району або міста, чого вони хочуть – щоб вибір напряму не був бездумним; щоб не вийшло так, що в ліцеї з математичним нахилом черга, а там, де вивчають мову, не можуть знайти учнів", – пояснює Бондаренко.
Ще одне принципове питання – як діти мають вступати в ліцеї. "Поки залишилася стара система. Виходить так: ті учні, які закінчують 9й клас у школі, де вже є ліцейські класи, переводяться в них без усяких іспитів, а решта повинні складати іспити. Це несправедливо і це треба змінювати на законодавчому рівні", – вважає Бондаренко.
Крім того, за словами експертки, потрібно міняти систему вступу. Діти після закінчення 9 класу проходять Державну підсумкову атестацію (ДПА), а потім повинні ще складати іспити до ліцею. Поперше, це навантаження, подруге, тут може виникнути елемент корупції. Усі ми знаємо, як можуть проходити іспити всередині закладу освіти.
"Потрібно ДПА зробити за принципом ЗНО – незалежним. І на її основі діти зможуть подавати документи в кілька ліцеїв, аби мати вибір", – каже Бондаренко.
Також доведеться міняти й наповнювати систему освіти в професійнотехнічних училищах і коледжах. На жаль, вона справді застаріла.
"Потрібно зробити так, як в інших країнах. Там у коледжах навчають дітей дизайну, ITнаук, медицини. Там із першого курсу коледжу студентів учать складати бізнесплани, допомагають відкрити свій стартап. І молода людина виходить уже зі своїм бізнеспланом, на основі якого вона може відкрити власну справу. А в нас, крім зварника й кухаря, ще вчать спеціальності набору тексту на комп'ютері. Зрозуміло, що все це давно застаріло", – каже Бондаренко.
Також доведеться скорочувати й кількість спеціальностей у закладах вищої освіти, як і самі виші. Тому що чотири роки вчити людину діловодства, бібліотекарської справи або давати професію менеджера з туризму – немає жодного сенсу.
Реформа середньої освіти в Україні повинна закінчитися 2024 року. І батькам доведеться звикати до того, що зовсім не обов'язково штовхати своїх дітей у старшу школу тільки заради того, щоб потім вони відсиділи безглузді 45 років у виші. У коледжі також можна протягом двох років отримати ту саму загальну освіту й потім вступити до вишу, склавши ЗНО.