УКРАЇНА
07 февраля 2021 ( Просмотры 204 )
Реклама

Bжe зapaз! 0блaвa – Мeдвeдчyka niдkocuлo- noчaлocь нeмucлuмe. Людu дoтucлu – npocтo в Paдi. 3aблoкyвaлu

Кожен раз, коли Україна намагається себе захистити, проросійські хлопці вдають, що ніякої анексії Криму не було. Вони говорять про свободу слова та цензуру. Про права людини та плюралізм. Вони поводяться так, ніби на дворі знову довоєнний 2010-й. В якому Крим цікавий хіба що курортним сезоном, а Донбас ‒ величиною “вугільних” дотацій, – пише Павло Казарін для “Крим.Реалії”.

У ті довоєнні роки Україна жила за правилами ринку. За її майбутнє боролися два центри впливу: Захід працював з громадянським суспільством, Росія ‒ з політичними елітами. Прихильники кожного вектора билися один з одним на виборах, але про жодну “кровну помсту” не йшлося.

З невеликою правкою. Упродовж останніх семи років вони агітували вже не стільки за Москву, скільки проти Європи. Не стільки за російські правила гри, скільки за знищення західних. Тих самих, які покликані були боротися з корупцією і створювати простір для розвитку.

Проросійські торгували невір’ям і цинізмом, брехнею й ненавистю. Топили факти у фейках і намагалися переписати реальність. У їхній картині світу не було анексії Криму та окупації Донбасу. Натомість були розповіді про зовнішнє управління та безпричинну русофобію. Втім, весь їхній бунт проти західного впливу зводився лише до спроби передати ці важелі в руки Москви.

У їхній картині світу не було анексії Криму та окупації Донбасу

Вони робили ставку на свідомих негідників і корисних дурнів. Перші мали робити брудну роботу. Другі ‒ прикривати роботу перших, розмірковуючи про ринок ідей і свободу слова. При цьому обидві групи намагалися уникати розмови про те, що трапилося навесні 2014-го року.

Тому що окупація українських територій вибивала у них з-під ніг залишки етичного фундаменту, на якому вони намагалися встояти. Розмова про російське вторгнення обнуляла їхні спроби прикидатися частиною українського політичного пейзажу. Вони намагалися удавати, що їхнє існування в Україні після початку війни ‒ це норма. Хоча насправді це було лише прикре непорозуміння.

Вони могли вимагати участі в українській дискусії ‒ до анексії Криму. Вони могли розмірковувати про майбутнє країни ‒ до вторгнення на Донбас. Росія сама забрала у них і те, й інше, вирішивши переписати історію України за допомогою зброї. І нинішні санкції щодо проросійських сил ‒ це лише запізніла гігієнічна процедура. Яка мала відбутися у 2014-му, а відбулася у 2021-му.

Вони дуже хочуть, щоб ми забули контекст. Щоб викреслили з пам’яті їхні біографії. Щоб ми перестали озиратися. Тому що тільки це здатне повернути їм довоєнну легітимність. Ту саму, яку в них забрав Кремль сім років тому.

Джерело

Рекомендуем

Реклама

Вам также может понравиться

"Господь вирішив, що настав її час".. Коронавірус забрав життя матері відомого українського політика Пyтiнa aж тpycuть вiд люmi.. Цe вiдeo з npuxoвaнoї kaмepu y Дoнeцьky.. 0cь вoнa npaвдa ! На Донбасі починається недобре. Буде наступ. Зроблено попереджувальну заяву Xвopi нa COVID-I9 чoлoвiк i дpyжuнa noмepлu з piзнuцeю y двi xвuлuнu